Всі так раділи поверненню захисників Маріуполя, що ніхто й не помітив дуже важливого нюансу: Путін волає, що хоче домовлятися…

“Україна своїх не кидає. Путін своїх не бросает. Але є нюанс. Це звісно прекрасно, що Мєдвєдчук нарешті зробив хоч щось добре у своєму житті. Принаймні послужив добрій справі. Але може здивувати, що Путін в один день робить подарунок своїм радикалам-маргіналам, партії війни, оголошуючи мобілізацію. А потім видає нам героїв Азовців, які в Росії максимально демонізовано і вважаються еталоном тих самих неонацистів, з якими ж Путін бореться і заради винищення яких він і оголошує мобілізацію.

Але, насправді, це прояв одного і того самого. Путін волає, що хоче домовлятися.

Просто коли він зі злим обличчям оголошує про мобілізацію і ядерний удар, коли з колін запускає потішні референдуми, він лякає. І каже, дивіться, я божевільний, я ж не блефую, краще домовитись. Бо інакше от і всі пропагандисти знають, що буде ядерний удар і апокаліпсис.

Він підвищує ставки щоб залякати і змусити сісти з ним за стіл перемовин. Він каже, що Росія не може програти. Просто такий фізичний закон. Не може. І такі сигнали посилають і всі його посіпаки. Як раніше вони казали, що Україна програє (давайте скоріше капітулювати, писали друзі Путіна у німецький пресі), потім стверджували що Україна не може не програти (треба шукати компроміс, говорили інші друзі), а далі перейшли до теми, що Україна не може виграти. Зараз перейшли, що якщо Україна виграє, то світ згине.

А коли видає Азовців, то тут він показує, що дивіться. Я ж няшка. Зі мною можно домовлятися. Давайте скоріш сядемо і домовимось. Будь-ласка. Цим кроком він благає про перемовини.

Такий собі кнут і пряник від Путіна. Чи це спрацює? Навряд. Бо злий Путін нікого вже не лякає. Бо тільки самих росіян вони можуть запевняти, що по-справжньому ще не починали. Він вже виклав усе на стол, вже застосував силу і ніхто її вже не боїться. Тут він виглядає слабким і жалюгідним. Це відчувається і в реакції українців і в заявах західних лідерів. Які не залишають Путіну шансів, наголошуючи, що це жест відчаю. І він виглядає слабким і жалюгідним. Так само, як він виглядає слабким і жалюгідним, коли благає з ним домовитись, випускаючи українських героїв на волю.

Хіба хтось колись домовлявся із слабким і жалюгідним супротивником на його умовах? А умови Заходу вже давно озвучені. Путін має вийти з України.

Захід сказав Путіну, що треба домовитись. Китай сказав Путіну, що треба домовитись. І Путін хоче домовитись. Але може він це зробити зараз тільки з позиції сторони, яка програла і благає. Але ж вся Росія знає, що Путін ніколи не програє. Це знають навіть най ліберальніші ліберали, які попивають шампанське в Ізраїлі, Литві і Парижі. І якщо він раптом програє, то навіщо Росії тоді Путін. І Путін не може дозволити собі програти. І не може виграти. І тому тягне час. Погіршуючи свою позицію з кожним кроком.”

Банкір і фінансист Сергій Фурса

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*